Народився 17 листопада 1979 року в місті Зволен (Словаччина). У 2008 році закінчив Подільський державний аграрно-технічний університет за спеціальністю організація бойового та оперативного забезпечення військ. 
 

На службі в МНС/ДСНС України - із серпня 2000 року. Працював на посаді начальника 9-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області, полковник служби цивільного захисту. 
 

Віталій був професійним, фаховим рятувальником, а також люблячим батьком. Двоє дітей, Денис та Максим, стали його найбільшою гордістю і цілим всесвітом, у виховання синів вкладав усю душу. 
 

“Він цінував душевний спокій нашої родини. Завжди намагався захистити мене та дітей від потенційної небезпеки. І постійно казав: “Усе добре”, - ділиться спогадами про надзвичайника дружина Анна Кінц. 
 

Із лютого 2022 року, коли почалися активні бойові дії на території міста Покровськ та Покровського району, під керівництвом Віталія проводилася евакуація мирного населення. Також він сотні разів організовував та особисто брав участь у доставці та видачі гуманітарної допомоги мешканцям населених пунктів району, завдяки чому люди, які пізнали горе війни, могли отримувати продукти харчування, питну воду, медикаменти тощо. 
 

Щодня пліч-о-пліч з іншими рятувальниками загону Віталій виїжджав на ліквідацію надзвичайних ситуацій різного ступеня складності, долучався до пошуку та порятунку людей з-під завалів після масованих артилерійських і ракетних обстрілів Покровська й передмістя. 
 

7 серпня 2023 року відбувся останній виїзд рятувальника. Тоді російські війська завдали удару ракетою “Іскандер” по місту Покровськ. Віталій прибув на місце події на чолі команди рятувальників та негайно приступив до розбору зруйнованих конструкцій будинку, пошуку постраждалих людей під завалами. 
 

Під час проведення рятувальних робіт ворог здійснив повторний обстріл, унаслідок якого Віталій отримав тяжкі поранення. 
 

“Коли надійшла інформація про можливий повторний обстріл, він наказав особовому складу покинути місце проведення робіт і, як справжній командир, залишав місце події останнім”, - згадує колега Володимир Журбенко. 
 

Більше п’яти діб за життя Віталія відчайдушно боролися лікарі. Але о третій годині ночі 13 серпня 2023 року серце рятувальника перестало битись. 
 

“Відзнака “За мужність” свідчить про те, що Віталій був мужньою людиною, вміло виконував свої службові обов’язки та був хорошим керівником для своїх підлеглих. Ця нагорода піде в пам’ять про Віталія його дітям, а, може, й онукам”, - зазначив батько Віталія. 
 

За роки бездоганної служби колеги Віталія запам’ятали його як світлу людину, сміливого та людяного керівника, справжнього професіонала своєї справи, який присвятив службі значну частину свого життя та вклав у неї душу. Він завжди був готовий прийти на допомогу кожному