Олександр Єфімчук народився у селі Переділи Рівненської області. Коли навчався у школі, померла мама... Та Сашко зумів взяти себе у руки, гарно навчався, потім самостійно вступив у Київський політехнічний інститут на державну форму навчання.

 

У Сашка були золоті руки. Він покинув навчання і пішов шукати роботу до душі. Працював у автомайстерні й так любив свою справу, що складно сказати, що це було для нього — робота чи хобі. До нього їхали за порадою з Києва, Одеси, Вінниці. Своє щастя знайшов у столиці — тут одружився з Наталею, тут же вирішили будувати родинне "гніздо". Веселий, життєрадісний, позитивний. Навіть у найскрутніші моменти він завжди пригадував численні анекдоти чи смішні історії, аби підняти дух друзям, коли, здається, зовсім не до цього...

 

Коли прийшла війна, Сашко вступив до тероборони Києва. Думки про те, що буде сидіти, склавши руки, у нього не було. Він рвався захищати, бо мав певний досвід служби, хотів показати іншим, навчати хоча б азам. Олександр підписав контракт з Національною гвардією.

 

Служив старшим механіком-водієм 2-го батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах) військової частини 3018 Національної гвардії України.

 

5 травня 2022 року російсько-окупаційні війська вчергове атакували місто Рубіжне Луганської області для подальшого наступу в напрямку населеного пункту Лиман. О шостій годині ранку противник почав масований штурм міста під прикриттям реактивних систем залпового вогню «Град». 

 

Старший солдат Олександр Єфімчук як механік-водій екіпажу бронетранспортера БТР-3Е, отримав службово-бойове завдання разом із головним сержантом Євгеном Юдіним виїхати в напрямку населеного пункту Лиман Луганської області для укріплення позицій батальйонно-тактичної групи та разом з піхотою провести зачистку звільнених укріплень. Вдало маневруючи, Олександр надав кращі можливості екіпажу вибивати бойовиків із займаних позицій, завдаючи їм значних втрат у живій силі та техніці. 

 

О 09:40 під час поновлення боєкомплекту та проведення десантування гвардійців на вогневі позиції батальйонно-тактичної групи військової частини 3018, старший солдат Єфімчук О.М. почув характерний звук пострілів артилерійських систем противника у бік позицій українських захисників. Миттєво гвардієць відштовхнув головного сержанта Юдіна в укриття та накрив його своїм тілом. 

 

В цей час ворожий снаряд потрапив по позиції, де знаходилися військовослужбовці, в результаті чого Олександр Єфімчук отримав важкі множинні осколкові поранення не сумісні із життям. До свого 28-річчя він не дожив якихось 10 днів.

 

За сумлінне виконання службових обов'язків, відданість Військовій присязі та Українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, особисту мужність і відвагу в складних умовах загрози життю та здоров’ю старший солдат Єфімчук Олександр Михайлович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ  ступеня (посмертно). 

 

12 квітня 2022 герой був похований із військовими почестями на кладовищі в рідному селі Переділи на Рівненщині.