Дмитро був людиною, яка любила життя у всіх його проявах. Завжди щирий, усміхнений, сповнений мрій і планів. Навіть у найважчі моменти запеклих боїв він знаходив сили підтримувати бойовий дух побратимів, піднімав настрій жартами, надихав прикладом незламності. Дмитро був не тільки воїном, а й турботливим батьком двох синів, люблячим чоловіком, мріяв про майбутнє, будував плани та вірив у перемогу.

У мирному житті він був чемпіоном України та світу з тайського боксу, прагнув відкрити власний спортивний клуб і тренувати дітей. У 2018 році Дмитро обрав шлях військової служби – став морським прикордонником, служив на кораблі Морської охорони та мріяв стати водолазом.

З початком повномасштабного вторгнення Дмитро захищав рідний Маріуполь. Він разом з побратимами виконував бойові завдання в місті, коли там тривали найзапекліші бої. 

11 березня бойова група, в складі якої перебував Дмитро, вступила в бій з переважаючими силами противника. Щільність ворожого вогню зростала щохвилини. Військові гідно тримали стрій , але на жаль в тому бою Дмитро отримав поранення несумісні з життям.

Указом Президента України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі штаб старшину Дмитра Юр’єва нагороджено орденом «За мужність» III ступеню посмертно.

Його подвиг – це приклад незламності духу та любові до Батьківщини, яку ніколи не зітруть час чи обставини.

Вічна пам'ять, вічна слава і вічна шана Герою!

ВІЧНА ШАНА І ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!

НАВІКИ В СЕРЦЯХ, НАЗАВЖДИ В СТРОЮ!