Гречух Василь Семенович народився 21 липня 1973 року в селі Нижнє Болотне Іршавського району Закарпатської області. За приналежністю до національності у всіх документах був - українцем. Здобув середню загальну освіту в нижньоболотній вищій середній школі, в якій закінчив 10 класів у 1991 році. 16 грудня 1991 був призваний для проходження військової служби в Одеському прикордонному загоні. 26 листопада 1993 року був демобілізований. Успішно опанував спеціальності "стрілець" і "старший майстер по електроприладам". В подальшому, дуже мріяв про військову службу, але через сімейні обставини мав приступити до роботи і заробляти кошти на прожиття. В цивільному житті був різносторонньою особистістю, який опановував будь-яку професію і не боявся фізичної роботи, працював відповідально і був фахівцем в будь-якій справі. Працював інженером-технологом на фермах, майстром з електроустаткування, будівельником. Через брак роботи в регіоні, якому народився, був змушений їздити на заробітки до Європи. Мав велику люблячу родину: кохану дружину, доньок, синів,онуків,сестру, братів,племінниць. Був дуже турботливим ,щедрим і люблячим. В побуті Василь Семенович був енергійною, ініціативною, доброю, з почуттям гумору людиною. Завжди усім допомагав без вагань, був душею компанії, прикладом справжнього батька. Полюбляв піші прогулянки, готувати різноманітні традиційні страви закарпатської кухні, розбирався в політиці, обожнював музику, був дуже ерудованою особистістю (грав в шахи і заповнював кросворди будь-якої складності без проблем). 27.02.2022 повернувся із закордону, покинув роботу, безпечне місце, оскільки будучи справжнім патріотом України не зміг бути байдужим до війни. 28.02.2022 став на облік добровольцем в Житомирську бригаду прикордонників. Був дуже радий і гордий, що здійснилась його давня мрія стати військовим, він не очікував, що за службу в такий період ще можуть платити якісь кошти. Службу Василь Семенович ніс почесно і гідно, всіляко намагався поліпшувати умови і знаряддя ведення війни власним коштом. Несучи службу Василь Семенович був дуже вибагливий до себе і вважав, що мусить приносити максимальну користь у прямих боях з противником. Тому влітку він добровільно написав заяву, де просив, з декількома побратимами, перевести їх в зону безпосередніх бойових дій. 16.01.2023 Василь Семенович брав активну участь в бойових діях на Бахмуті. Служив у Луганському прикордонному загоні, був командиром мінометного розрахунку. Ніколи не казав нам усієї правди про умови і жорстокість на полі бою. Був справжнім чоловіком і Героєм, яким можна тільки захоплюватись і пишатися. Але 16.02.2023 року світ перевернувся і наш добрий, відважний, хоробрий Василь Семенович загинув від осколкового поранення спричиненого вибухом... Життя розділилося на до і після...

 Неймовірний біль втрати, відчаю, безпорадності, суму,жалю залишився в серцях рідних. На заробітках він мріяв, що ось ось повернеться в Україну назавжди - придбає будинок - заведе господарство - посадить горіховий сад - придбає бажане авто й стане дідом в якого будуть збиратися сім’ї, діти, онуки. Проте через війну мрії трансформувалися: він став військовим, своїми діями і вчинками наблизив нашу перемогу і вірив у світле майбутнє без воєн. Був нагороджений орденом "За мужність", 3 ступеня посмертно. Вічна пам’ять герою, сину, коханому чоловікові, батькові, дідусю, брату, Василю Семеновичу Гречуху. Ви назавжди в нашому серці і пам’яті, дуже Вас не вистачає і усе подальше життя не вистачатиме, на Вас рівняємось, Вами захоплюємось, Вас наслідуємо. Миру і спокою Вам на небесах..