Захищала рідний Торецьк: пам’яті донецької поліцейської Олени Гречко, яка загинула від ворожого обстрілу

Старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Торецька Олена Гречко залишалася в розбомбленому місті та допомагала його мешканцям. «Це людина, яка віддасть останнє, щоб урятувати інших», — згадують друзі. 4 серпня російський снаряд вбив поліцейську, щойно вона вийшла з будинку. Того дня окупанти обстріляли зупинку громадського транспорту — загинули восьмеро цивільних.

Торецьк розташований у районі активних бойових дій. Щодня війська рф накривали місто вогнем, руйнуючи будинки та вбиваючи мирних жителів. Поліцейські документували наслідки російських атак, евакуювали громадян, допомагали пораненим. Рідні просили 42-річну Олену виїхати на час нищівних обстрілів, однак вона відмовилася.

«Тоді жінкам рекомендували виїхати за межі міста або області. Олена не погодилася. Вона сказала: “Я без вас нікуди не поїду”. Фактично карний розшук і був її сім’єю. Вона постійно — зранку до вечора — була на роботі», — згадує Андрій Дзицюк, який тоді працював начальником відділення № 1 (м. Торецьк) Бахмутського РВП.

Служба завжди була для жінки на першому місці. «Безмежно віддана своїй справі, людина з великим серцем. Вона всі вихідні проводила на службі, намагалася всім допомогти, підтримати, згладжувала гострі кути, ділилася останнім. Причому просити не потрібно було — сама запропонує», — розповідає подруга Олени Вікторія Слотіна, яка тоді була поліцейською психологинею.

Майор поліції Олена Гречко віддала улюбленій справі понад 20 років. Професію обрала за прикладом вітчима-правоохоронця, якого поважали жителі міста. У 2001 році вона прийшла працювати до міського відділу на посаду оперуповноваженого кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Тоді ніхто з чоловічого колективу не сприйняв її серйозно: «Попрацює рік-два, вийде заміж, з декрету в декрет — і на пенсію піде», — казали колеги.

Та оперативниця довела: вона — професіонал у своїй галузі. Згодом отримала підвищення до обласного главку МВС України, однак залишила посаду й повернулася до рідного міста заради матері — єдиної близької людини, що в неї залишалася.

На момент повномасштабного вторгнення рф Олена працювала в карному розшуку та була єдиною жінкою у своєму підрозділі. Напарники й керівництво високо цінували її професійні якості.

«Дуже скрупульозна та відповідальна. На неї можна було повністю покластися: поставиш завдання — і не потрібно контролювати, вона виконає його якнайкраще. Олена мала великий досвід, завжди допомагала молодим працівникам. Нам її не вистачає», — каже Андрій Дзицюк.

Відважна, весела, чесна, «свій хлопець» — такою запам’ятали Олену напарники. «Вона дуже любила Торецьк, Львів, Карпати, Україну. У вільний час мандрувала країною та вишивала ікони. Чекала на перемогу й мир на своїй землі. Мріяла стати мамою», — кажуть друзі-поліцейські.

У момент загибелі Олена розмовляла з колегою телефоном — і раптом її голос обірвався.

«Того дня місто зазнало масованих обстрілів з боку окупаційних військ, загинуло багато цивільних. Олена саме йшла на роботу з дому. Її смертельно поранило уламком. Шансів вижити не було», — зазначає ексначальник поліції Торецька Андрій Дзицюк.

Співчуття з приводу загибелі поліцейської висловила й Торецька міська військова адміністрація:

«Злочинний артилерійський обстріл, здійснений по житлових кварталах, передчасно обірвав життя цієї мужньої жінки, яка стала справжнім взірцем духовної стійкості та сили».