Владислав Горбонос народився 13 грудня 2000 року в місті Кам’янське Дніпропетровської області. Після закінчення Кам’янського ліцею №21 хлопець вступив до Національної академії Національної гвардії України. На жаль, закінчити навчання не встиг, адже почалась повномасштабна війна і курсанти достроково закінчили навчання, завершивши 3,5 курси бакалаврату. Владислав одразу поїхав перевіряти на практиці отриманні навички.

Почав службу як лейтенант, обіймав посаду заступника командира резервної роти по роботі з особовим складом. Згодом вирушив на ротацію до Харківщини. Вдома на нього чекали мама, молодша сестра та дівчина. Тато ніс службу у ЗСУ і на той момент також був на ротації.

З 31 жовтня по 12 листопада 2022 року виконував бойові завдання поблизу населених пунктів Дементіївка, Гоптівка та Малі Проходи. Під постійними артилерійськими та ракетними обстрілами займався інженерним обладнанням позицій, обороною, евакуацією поранених і наданням домедичної допомоги.

02.11.2022 під час оборони в Малих Проходах виявив диверсійну групу ворога та особисто знищив двох окупантів. 10.11.2022 разом з підрозділом знищив ще трьох.

12 листопада 2022 року, під час облаштування нових оборонних рубежів поблизу Дементіївки, Владислав разом із водієм, старшим солдатом Рокитянським А.І., рухаючись на транспортному засобі підірвались на невідомому вибуховому пристрої, внаслідок чого загинули на місці.

Указом Президента України від 15.02.2023 №81/2023 за сумлінне виконання службових обов'язків, відданість Військовій присязі та Українському народові, зразкове виконання бойових завдань, особисту мужність і відвагу виявлені під час відсічі  збройної агресії російської федерації проти України Горбоноса Владислава Олександровича нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та присвоєно військове звання старший лейтенант.

В першу річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну в комунальному закладі “Ліцей № 21” Кам’янської міської ради відбулось відкриття меморіальної дошки на його честь.