Брат за брата – крізь вічність...

Сергій та Вячеслав Горбачевські народилися в родині військових. Різниця між братами була незначна, тож з самого дитинства між ними були дружні стосунки: разом грали, разом ходили до школи, разом мріяли про військову службу.

В їхньому світі ніколи не було місця суперництву чи бійкам. Брати завжди раділи успіхам один одного і без вагань підставляли плече підтримки в найскладніші моменти.

«Ви завжди є один в одного! Якщо потрібна допомога — ти йдеш до нього, а він йде до тебе!», — вчили братів батьки. Так і було — Вячеслав та Сергій були не просто братами, вони завжди були найкращими друзями.

Першим до Національної академії Державної прикордонної служби України вступив старший брат, Сергій, а за ним у 2008 році став на шлях офіцера-прикордонника й Вячеслав.

Після випуску служили в різних куточках України, але завжди підтримували зв'язок. На службі Вячеслав одразу зарекомендував себе як відповідальний, ініціативний офіцер. «Він завжди був, як то кажуть, господар. Як заходив на підрозділ, то любив, щоб в нього там був порядок. Одразу намагався все поремонтувати, полагодити, знайти можливості, знайти техніку... До речі, технікою він захоплювався з дитинства», — згадує брат Вячеслава Сергій.

Згодом, планували брати разом продовжити навчання в прикордонному виші, вже на магістратурі, проте їх плани змінила війна.

У перші дні повномасштабного вторгнення прикордонник приєднався до лав Херсонського прикордонного загону.

На бойових позиціях проявив себе як витривалий, безстрашний воїн, який ризикуючи життям, виконував свої службові обов'язки та бойові завдання. Виконував якісно, сумлінно та своєчасно, завдяки чому знищувалась жива сила та техніка окупанта.  

«Вячеслав ніколи не ховався за спинами своїх товаришів. Завжди був першим у всьому», — згадують Вячеслава Горбачевського його побратими.

А 17 лютого 2024 року Сергій отримав страшну звістку, про те, що життя його брата Вячеслава обірвалося під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.

«В це неможливо було повірити! Вже рік пройшов, а не віриться й досі...», — каже Сергій.

За мужність, відвагу, самовіддані дії, проявлені під час виконання бойових завдань, прикордонника нагородили нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».

Вічна слава та пам'ять відважному воїну!