Крафтер (позивний Романа) – легенда Бригади «Рубіж» Національної гвардії України. Він був спочатку старшим кулементником, а потім – командиром інженерно-саперного відділення. 30 грудня 2023 року його вбила куля ворожого снайпера в бою на східному фронті. 

 

Роман Голуб – випускник Ліцею 21 імені Євгена Коновальця Івано-Франківської міської ради.

 

У перші дні повномасштабного вторгнення він виїхав з рідного Івано-Франківська, щоб взяти участь в обороні Києва, долучився тоді до добровольчого батальйону «Свобода».

 

Так про це розповідав сам Роман: «Коли на тебе летять ракети і недалеко пре орда, не можна чекати, сидіти. Я зі свого рідного міста вирушив до Києва – просто сів до волонтерів у машину, не знаючи навіть куди конкретно мене закине доля».

 

Бойове хрещення Крафтер пройшов в Ірпені. Потім добровольці вступили в лави Національної гвардії України і пройшли криваві бої за Сєвєродонецьк, Зайцеве, Бахмут. Роман неодноразово отримував поранення і контузії, але щоразу повертався у стрій, до побратимів. Ніщо не могло зупинити його бажання захищати свою країну та друзів.

 

Попри молодий вік, Роман мав величезну повагу в батальйоні, зокрема і від бійців, яким він годився в сини. Був відважним воїном, який завжди йшов у саме пекло. Швидко вчився, опановував все більше військових професій, мав величезну особисту та військову харизму. Побратими згадують: «Крафтер був сильною та вольовою людиною. Мав чітку життєву позицію, великий авторитет в колективі та завжди тримав слово. На нього можна було розраховувати в критичних ситуаціях. У Роми була  шалена  енергія, він був сміливим та безжальним до ворога».

 

Одного разу ворог почав штурм, коли на позиції не було зв’язку. Роман був на іншій позиції і отримавши наказ побіг без страху через поле, по якому ворожі війська вели обстріл, щоб попередити свій підрозділ і підготувати оборону. Наступ було відбито. 

 

Цитата з інтерв’ю, яке у Романа брали після успішно виконаного штурму ворожих позицій під Бахмутом: «Навіть підготовка до штурму була складною – 5 годин під холодним дощем, через болота ми непомітно підходили до їхніх позицій. І хоча ми вже і на той час були доволі виснажені, ми усвідомлювали, що нам ще здійснювати штурм. Морально підтримувало те, що в бій пішов наш командир Скіф. Коли командир особисто йде в бій зі своїми воїнами -- це багато чого коштує. І тоді, і в Сєвєродонецьку він витягував нас з надскладних ситуацій, тому в успіху я не сумнівався. Ворога ми з позицій вибили та зайняли оборону. Кожен наш успіх – це невтомна праця і розвідки, і піхоти, і артилерії, і логістики, але по іншому бути не може - здаватися ніхто не збирається».

 

«Він був дуже кіношним героєм. Об'єктив камери любив його і він жив, як в кіно. До війни в нього були дорогі тачки, гулянки з друзями, гарна дівчина, стильний одяг, унікальний стиль спілкування, акторська зовнішність і зачіска. І воював він, як головний герой кінофільму: завжди на найгарячішому напрямку, завжди готовий допомогти побратиму – і фізично, і морально, ніколи не давав задню.

 

Коли ми виходили з Воронового [селище на Луганщині, поблизу Сєвєродонецька – авт.] – він тягнув найважче, «NLAW». Задихався, лаявся але тягнув. Коли неподалік від нього вибухали гранати і міни, – він завжди лишався цілий, ми навіть жартували про те, що у Крафтера є магічна аура, яка не дає гранатам працювати в радіусі навколо нього. Навіть на війні він завжди лишався стильним, дуже серйозно ставився до вибору спорядження. Ми називали його кракеном і головним обличчям НГУ.

 

І загинув він, як в кіно. За 12 годин до його смерті ми говорили з ним, він скинув мені відео, привітав нашого побратима з Днем народження. Він, як завжди, жартував, ті пекельні умови тоді на напрямку не зламали його духу. Ми говорили тоді, який він молодець, як розкрився на посаді головного, що він перестав бути тим, хто йде за кимось, і почав вести за собою. А потім Крафтер пішов на завдання, де підступна куля спіймала його.

 

Півтори години очікування після попередньої інформації і до підтвердження стали для нас персональним пеклом. Його фільм закінчився і нам безмежно бракує найсвітлішого з нас»,  – розповідає про події побратим героя з позивним Бургер.

 

Під час останньої своєї ротації Роман працював як сапер на лінії зіткнення, де вороги та смерть підстерігають на кожному кроці. Але обірвала життя героя не міна, а куля снайпера.