Олена Фідря, дружина загиблого згадує:

Ми познайомилися ще у школі, вчилися разом у 10-11 класах у ЗОШ №10. Він 9 класів закінчив у ЗОШ №34, а потім прийшов до нашої. Після закінчення школи вчилися в одному вузі, у Краматорському економіко-гуманітарному інституті. Тільки він на історичному факультеті, а я вивчала культурологію. У школі між нами ще не було ніяких відносин, а от у інституті вже були. Він з цього приводу завжди сміявся, коли запитували про кохання з першого погляду. І відповідав: "Так, з 5 року".Він любив історію, філософію, краєзнавство. Ще, коли вчився, почав працювати у школі. Працював у ЗОШ №9, 10 та Краматорській українській гімназії. Він любив дітей, а діти його обожнювали. Він був і вчителем, і наставником, і старшим другом. Він любив свою професію, предмет і що важливо, знав, як його викладати.

Одружилися на 3 курсі вузу. Романтичні відносини в нас розпочалися на археологічній практиці у Криму. Це було під Судаком. Атмосфера була така мабуть... І з того часу вже не розлучалися. Він був дуже харизматичний, веселий, з особливим почуттям гумору, таким між іронією та сарказмом. Був дуже розумним. Мав різноманітні інтереси. З ним було дуже цікаво. Після війни хотів їздити збирати сучасний фольклор... Любив туризм, і пішохідний, і велосипедом їздив, і на байдарках плавав...

Максим дуже любив Україну, природу нашої країни. І завжди казав, що поки я не побачу свою країну, всю її красу, я за кордон їхати не хочу. Ми були у багатьох мальовничих куточках. Але Максим почував себе вдома тільки тут, у степах. В нас народився син. Як батько Максим був люблячий і суворий одночасно. Він казав дитині, що потрібно бути справжнім чоловіком, потрібно вчитися, реалізовувати себе, потрібно бути особистістю, не складати руки, не пливти за течією. А головне - потрібно бути щасливим у цьому житті. 

Ще після подій 2014 року він казав, що скоріш за все буде війна, бо це імперія і вони не зупиняться. Але їхати кудись в нас навіть думки не було. Ми жили у Краматорську.

Про людей, які чекають руський мир, він казав: "Чемодан, вокзал, росія... виїзжайте і живіть там". Він був дуже патріотичним, вважав, що треба захищати свою рідну землю, де народився, де живеш. Бо прийшли до тебе у двір і треба його захищати. 

Максим прийняв рішення стати на захист Батьківщини у 2020 році. Казав, ну що я оце вчу просто дітей, я хочу зробити щось більше для своєї країни. Можливо він відчував щось, можливо хотів щось змінити для всіх і для себе. Останній рік він казав, що все, не можу більше бути осторонь. Покинув улюблену роботу і пішов служить до Краматорського прикордонного загону.

В жовтні 2020 року сержант Максим Фідря виявив бажання добровільно призватися на військову службу за контрактом до лав Державної прикордонної служби України та мужньо і самовіддано виконував службово-бойові завдання на ділянці відповідальності 11 прикордонного загону в межах Донецької області.

З лютого 2022 року брав участь в бойових діях на території Донецької області в складі прикордонної комендатури швидкого реагування № 1.

За час проходження служби сержант Максим Фідря проявив себе відданим справі охорони державного кордону та конституційному обов’язку, мужнім та сміливим військовослужбовцем.

Особовий склад групи військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування № 1 11 прикордонного загону, в складі якої перебував сержант Максим Фідря, виконував бойові завдання в районі вогневої позиції «Чайка» в районі н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області, перебував під постійним натиском агресора. 

28 жовтня 2023 року ворог здійснив масований мінометний та артилерійський обстріл по вогневої позиції «Чайка». В ході відбиття нападу переважаючих сил противника, сержант Максим Фідря своєчасно зайняв своє місце забезпечивши кругову оборону вогневої позиції, ведучи вогонь в бік противника під шквальним ворожим обстрілом зі стрілецької великокаліберної зброї та з мінометів, не даючи  ворогу просунутися в напрямку вогневої позиції «Чайка».

В ході бою, в безпосередній близькості від сержанта Максима Фідрі стався приліт ворожої міни, осколками якої Максим Фідря зазнав поранення несумісні з життям.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі сержант Фідря Максим Юрійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).