Народилася 17 січня 1991 року в м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. У 2013 році закінчила Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, у 2017 році - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, у 2020 році - Національний університет цивільного захисту України.

На службі в ДСНС - з листопада 2013 року. На початку повномасштабної російської збройної агресії перебувала на посаді начальника відділу зв’язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

10 квітня 2022 року ворог завдав ракетного удару по критичній інфраструктурі у м.Дніпро. Пресофіцерка обласного управління ДСНС майор служби цивільного захисту Євгенія Дудка разом із колегами одного з пожежно-рятувальних підрозділів міста першими прибули на місце події.

Євгенія виконувала свої професійні обов’язки зі збору оперативної інформації та фотофіксації з місця ворожої атаки, аби ЗМІ й увесь світ бачили, до чого призводять злочинні дії росіян. Та поки надзвичайники ліквідовували наслідки влучання ракети, російські загарбники підступно завдали повторного удару саме по тій будівлі, де знаходились рятувальники. Унаслідок атаки поранень зазнали 6 працівників ДСНС, серед них – Євгенія. Травми пресофіцерки виявилися найтяжчими – було ушкоджено черевну порожнину й стегно.

У важкому стані Євгенію госпіталізували до місцевої лікарні, а 31 травня 2022 року санавіацією доставили до медзакладу Німеччини.

«Із тими пораненнями, які отримала донька, шансів жити було, як мені сказав лікар, максимум тиждень. Але Женя так хотіла жити, що протрималась ще дев’ять місяців. І все частіше вона казала: «Мамо, я не хочу тут помирати, давай мене в Україну». Я їй говорила: «Женю, ти таке не кажи, такого не може бути, вже ми скільки з тобою перенесли, доню, ми в одному з тобою човні, ми повинні боротися за те, щоб ти одужала». А вона відповідала: «Ні, мамо, ми в різних човнах, ти – у човні життя, а я - у човні смерті», - ділиться болючими спогадами мати Євгенії Галина Григорівна.

«Коли вона вже зрозуміла, що, мабуть, все, вона попросила повернути її додому на Батьківщину і сказала таку фразу: «Я хочу помирати на своїй рідній землі». Повернули її в Україну і, на жаль, Женя померла», - розповів чоловік Євгенії Ігор Гетало.

Наприкінці лютого 2023-го року після тривалого лікування Євгенія повернулася до рідної України. 11 місяців вона виборювала життя, перенесла десятки операцій, але, на жаль, 7 березня 2023 року Євгенія померла. Без коханої дружини лишився чоловік, без турботливої доньки – батьки, а вся велика родина ДСНС – без надійної, професійної і такої людяної колеги!