ДОМІНЮК Леонід Анатолійович народився 13 жовтня 1963 року в місті Горлівка Донецької області в трудовій сім’ї. Батьки працювали будівельниками на Горлівському авторемонтному заводі. Закінчивши 8 класів середньої загальноосвітньої школи Nº 85, Леонід Анатолійович вступив до Горлівського індустріального технікуму. Під час навчання в технікумі закінчив автошколу ДТСААФ та здобув кваліфікацію водія. Був членом творчого колективу, грав на бас-гітарі, активно займався спортом. По закінченні навчання Леонід Анатолійович отримав диплом з відзнакою за спеціальністю "Електрик наземний".

Мрія стати військовим з дитинства не полишала Леоніда, тому після закінчення технікуму він вступив до Київського вищого танкового інженерного училища, яке також з відзнакою закінчив у 1988 році, відмінно захистивши диплом з технічних дисциплін. Маючи право вибору з розподілу, Леонід обрав для себе кар’єру прикордонника.

Свою офіцерську службу лейтенант Домінюк Л.А. розпочав на "Даху світу" - у високогірному прикордонному загоні на Памірі, у кишлаку Мургаб, Горно-Бадахшанської Автономної області Таджикистану, одразу на майорській посаді - заступника командира мотоманевреної групи з технічної частини. На цей час Леонід вже був головою сім’ї, виховував з дружиною Вікторією, з якою був знайомий зі школи й одружився після першого курсу училища, трирічну донечку Катерину.

Після трьох років служби Леонід Анатолійович перевівся до Казахстану, де і служив до 1992 року. У цьому ж році сім’я збільшилась - народився син Олександр. Після проголошення незалежності України за особистим бажанням повернувся для проходження служби на Батьківщину.

З 1993 року проходив службу на різних посадах у Донецькому прикордонному загоні (місто Маріуполь). У 2010 році був звільнений в запас Збройних сил України, маючи в активі 27 календарних років вислуги військової служби.

Вже у цивільному житті Леонід Анатолійович працював заступником директора підприємства з утилізації твердих відходів "Стимул" та начальником караулу охорони аеропорту "Маріуполь".

У 2014 році в Україну прийшла війна…

Леонід Анатолійович не зміг залишатись осторонь і в лютому 2015 року добровільно мобілізувався до рідного Донецького прикордонного загону, де і служив до своєї героїчної загибелі в березні 2022 року.

24 лютого 2022 року Леонід «Апостол» Домінюк разом з побратимами зустрів ворога на позиціях у районі населеного пункту Новотроїцьке. Ворожі війська окупантів відтіснили українське військо до міста Волноваха, де мінометними обстрілами, градами та артилерією знищували військових і мирне населення. Протитанкова прикордонна застава та 3 прикордонна застава прикордонної комендатури швидкого реагування "Новотроїцьке" виконували бойове завдання щодо прикриття підступів у районі залізничної лікарні. Три доби переважаючі сили російської федерації завдавали ударів по позиціях прикордонників.

7 березня 2022 року російські війська здійснили спробу прориву вглиб міста, уразили з двох напрямків, одночасно обійшовши фланги підрозділів прикордонної комендатури. Маневруючи бойовими порядками, прикордонникам вдалось змусити агресора відступити. Після невдалої спроби оточення наших позицій, ворог зазнав значних втрат у живій силі та техніці, війська російської федерації змінили свою тактику та перейшли до застосування диверсійно-розвідувальних груп. Противник не полишав спроб наступати під прикриттям артилерії та танків. Прикордонники, використавши БПЛА, та у взаємодії з артилерійськими підрозділами Збройних Сил України нанесли вогневе ураження по підрозділах противника, знищивши автомобіль «Урал» з боєприпасами.

Підрозділ Леоніда ДОМІНЮКА утримував фланги по вулиці Спортивна у Волновасі під щільним вогнем супротивника. Виводив особовий склад на позицію, визначивши місце для укриття, сам замикав групу і не встиг укритися. Унаслідок нищівного артилерійського обстрілу Леонід ДОМІНЮК отримав важкі осколкові поранення грудної клітки, але весь час підтримував радіозв’язок з комендантом прикордонної комендатури швидкого реагування.

Останні його слова в радіоефір були: "Апостол - 300. Передайте дружині та дітям, що я їх люблю".

Шквальний вогонь артилерії тривалий час не дозволяв евакуювати пораненого. Унаслідок крововтрати від отриманих поранень Леонід Анатолійович помер.

Короткочасна пауза в обстрілах надала можливість прикордонникам усе ж таки тіло загиблого воїна евакуювати.

ДОМІНЮК Леонід Анатолійович похований 25 березня 2022 року на Алеї Слави Краснопільського кладовища в місті Дніпро.

Леонід «Апостол» ДОМІНЮК своїм особистим прикладом стійкості та незламності, холоднокровності в прийнятті рішень надихав підлеглий особовий склад на виконання бойових завдань. Він залишився в пам’яті завжди усміхненим, спокійним і врівноваженим, справжнім патріотом своєї країни, людиною, яка щиро вірує в Бога.

За бездоганну службу неодноразово нагороджений відомчими нагородами та грамотами Голови Державної прикордонної служби України, за жертовність і діяльність в церкві відзначений почесною медаллю та Благословенною грамотою Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Православної церкви України Єпіфанія.

По-батьківськи ставився до молодого покоління, був наставником та учителем. У вільний від служби час активно займався спортом.

У Леоніда ДОМІНЮКА залишилася дружина, донька, син та дві онучки.

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України полковника Леоніда ДОМІНЮКА нагороджено орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).