Павло Станіславович народився в м. Хмельницький. З 1978 по 1986 роки навчався у середній школі № 1. 1989 року закінчив Хмельницьке СПТУ № 7. 

З 17 грудня 1989 рік по 19 жовтня 1991 року проходив строкову військову службу в м. Москва, в/ч 44667, на посаді водія. З грудня 1991 року по січень 1993 року – водій Хмельницької дезінфекційної станції. 4 вересня 1995 року був призваний на військову службу за контрактом в Інститут прикордонних військ України, де обіймав посади: водія, старшого водія, старшого інструктора групи навчально-спеціальних машин відділення навчально-спеціальних машин центру забезпечення навчального процесу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Б. Хмельницького. У 2000 році отримав військове звання прапорщика. 

З 18 квітня 2014 року Павло перебував у складі мотоманевреної групи для посилення охорони державного кордону на ділянці Азово-Чорноморського регіонального управління.  З самого початку загострення суспільно-політичної обстановки у східних регіонах України Павло виявив високі морально-психологічні, вольові та професійні якості, мужність, рішучість, патріотизм і самовідданість під час бойових зіткнень з незаконними збройними формуваннями та супроводу колон з боєприпасами та особовим складом для захисту незалежності та територіальної цілісності України. 

12 липня 2014 року прикордонники супроводжували на БТР тіло загиблого Ігоря Момота. Під час повернення на місце дислокації о 16.00 за 16 км від населеного пункту Маринівка Шахтарського району Донецької області підірвались на фугасній міні. Прапорщик Дияк П. С. загинув. У нього залишились дружина та дві доньки. 

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України від 26.07.2014 № 619/2014 прапорщик Дияк Павло Станіславович нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно). 

Похований Дияк П. С. у м. Хмельницький. На честь загиблого героя 30 травня 2015 року відкрито меморіал пам’яті у центрі забезпечення навчального процесу академії, де він проходив службу; 12 липня на могилі встановлено пам’ятник; 27 листопада відкрито меморіальну дошку в Хмельницькій спеціалізованій середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 1, де він навчався.