З 02 червня 1992 року по 07 квітня 1994 року Юрій Дядюсь проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.

27 липня 2023 року був призваний на військову службу по мобілізації до Головного центру підготовки особового складу Державної прикордонної служби України імені генерал-майора Ігоря Момота.

03 серпня 2023 року після проходження навчання та підготовки військовослужбовця розподілили для подальшого проходження служби в 3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України, де він долучився до четвертої прикордонної комендатури швидкого реагування.

З 03 серпня 2023 року по 09 січня 2024 року старший солдат Юрій Дядюсь виконував завдання в Рівненській області на кордоні з республікою білорусь, де протидіяв ворожим розвідувально-диверсійним групам, здійснював заходи щодо укріплення державного кордону України.

10 січня 2024 року старший солдат Юрій Дядюсь разом з підрозділом вибув в район н.п. Нововодяне Луганської області, де мужньо та відважно виконував бойові завдання до 11 червня 2024 року. Військовослужбовець щоденно брав участь у відбитті масованих піхотних штурмів противника на даному напрямку. Російські війська регулярно атакували позиції захисників за допомогою стрілецької зброї, мінометів, артилерії, намагаючись прорвати оборону. Попри все українські військові продовжували відбивати атаки противника та утримувати свої позиції.

12 червня 2024 року старший солдат Юрій Дядюсь разом з підрозділом був передислокований в район Серебрянського лісу Донецької області для виконання бойових завдань. Прикордонник мужньо боронив визначені рубежі, відбивав разом з побратимами численні атаки ворога. Ситуація на цій ділянці фронту була надскладною, але завдяки мужнім діям прикордонника та його побратимів українські війська давали гідну відсіч супротивнику.

17 серпня 2024 року опівдні противник розпочав мінометний обстріл позиції відділення «Денвер», на якій безпосередньо мужньо виконував бойові завдання прикордонник. Одна з ворожих мін потрапила в укриття, де перебував військовослужбовець та зруйнувала його. Старший солдат Юрій Дядюсь в результаті отриманих поранень несумісних із життям, загинув на місці.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Дядюсь Юрій Євгенович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).