Черкаський спецпризначенець Станіслав Дяченко загинув, виконуючи бойові завдання на Запоріжжі

Станіслав був цілеспрямованим та відповідальним, щирою, доброю людиною - так про нього розповідають колеги. Він став на захист України ще у 2014 році. А з початком повномасштабної війни росії в Україні вступив у зведений полк спеціального призначення Національної поліції «Сафарі» та звільняв від російських окупантів Київщину, Харківщину. Загинув 22 травня у Запорізькій області.

Лейтенант поліції Дяченко Станіслав Вікторович народився 6 квітня 1985 року у місті Кам’янка.

Він змалку захоплювався військовою справою й мріяв стати офіцером. По закінченню Кам’янської загальноосвітньої школи, Станіслав вступив до Миколаївського військового автомобільного коледжу та успішно його закінчив у 2005 році.

Станіслав продовжував рухатись до своєї мрії — стати захисником України. Він пішов до Збройних сил України на службу у зенітно-ракетний Білоцерківський полк, а згодом у правоохоронні органи.

У 2006 році Станіслава призначають у взвод забезпечення громадського порядку та супроводу потягів станції Шевченко Лінійного управління Одеської залізниці.

Фізично загартований поліцейський серйозно захоплювався спортом та брав участь у всіх змаганнях, що проходили в правоохоронних органах. Разом з тим Станіслав вдосконалювався та постійно підвищував свій професійний рівень. У 20014 році здобув вищу освіту в Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та отримав спеціальність за напрямком «Автомобільний транспорт».

Станіслав був цілеспрямованим та відповідальним, йшов до своєї мети - так про нього кажуть колеги.

“Станіслав - людина з великої літери. На чергуваннях траплялися різні випадки, але я знав, що поруч є надійне, дружнє плече. Він мені був як рідний брат”, - розповідає друг Олександр.

“Станіслава я знаю понад 10 років. Він людина, яка не носила масок, який вдома, такий і на роботі. Людина, яка дотримувалася свого слова, товариський, відповідальний. Добра, світла людина, яка завжди підкаже, як правильно зробити, підтримає у важку хвилину… За яким я буду сумувати… Він був найкращим”, - з сумом розповідає друг та колега Ярослав.

“Дуже спокійний, врівноважений, гарний сім'янин. Він жив своєю сім'єю, для Соні, для Тимохи, для Юлі. Був дуже щирою та доброю людиною”, - додає подруга родини Вікторія.

Працюючи в поліції, Станіслав прагнув стати спецпризначенцем. Після проходження складних етапів відбору він почав службу бійцем батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Черкаській області.

В цьому підрозділі Станіслав зарекомендував себе професіоналом, який мав найкращі результати.

З 2014 року спецпризначенець брав участь у проведенні антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей. Поліцейський п’ять разів був у відрядженнях в зоні бойових дій.

Мужній, загартований боями та спецопераціями, він успішно долає усі етапи жорсткого відбору та у 2018 році Станіслав з гордістю починає носити шеврон КОРДівця.

У 2020 році він створив з коханою дівчиною Юлею сім’ю, а за рік у молодої пари народжується таткова копія, синочок Тимофійчик. У щасливому шлюбі подружжя виховує ще й донечку Софійку.

“Це була доленосна зустріч, тому що ми знайомі з самого дитинства. Через багато років ми знову зустрілися і вже вирішили не розлучатись ніколи”, - розповідає дружина Юля. - На початку повномасштабного вторгнення ворога, Станіслав не роздумуючи, стає на захист країни. Просто стиснувши кулаки, сказав, що мусить це витримати й всіх захистити. У нього такий характер - якщо він собі поставив за мету, то значить відмовок не буде».

Лейтенант поліції вступив у зведений полк спеціального призначення Нацполіції «Сафарі» й виконує завдання в Запорізькій області.

22 травня в результаті авіаракетного удару Станіслав загинув.

Неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати, коли зупиняється серце люблячого сина, турботливого батька, вірного товариша, надійного побратима. Проте світлі спогади про Станіслава Дяченка завжди будуть у пам’яті всіх, хто його знав.

Указом Президента України Станіслав Дяченко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вічна пам'ять Герою!