Чумак Максим Вікторович народився 28 квітня 1984 року у місті Київ. Навчався у середній загальноосвітній школі №281 міста Києва. З самого дитинства займався танцями та боротьбою. Свою спортивну кар’єру Максим вирішив продовжити у боротьбі, а саме дзюдо та самбо. Брав участь у всеукраїнських та міжнародних змаганнях з дзюдо та самбо. За вагомий внесок у досягнення українського спорту і виконанню відповідних нормативів Максиму Чумаку було присуджено почесне спортивне звання «Майстер спорту України з дзюдо та самбо».

 

У 2006 році закінчив Національну академію державної податкової служби України і здобув повну вищу освіту за спеціальністю «Облік та аудит» та кваліфікацію спеціаліста. Також при академії закінчив кафедру військової підготовки та отримав звання молодшого лейтенанта.

 

Після закінчення академії пробував свої сили у різних компаніях на різних посадах: помічником директора, економістом, менеджером з продажу, але своє покликання та однодумців знайшов у агросекторі. З 2011 року він почав свою кар’єру в агросекторі на посаді заступника директора ПП «НВАП» Ель Гаучо». У 2013 очолив підприємство ПрАТ «Таганча» на посаді директора елеватора.

 

Робота була другою родиною, Максима всі дуже любили та поважали. Завдяки спорту  Максим був надзвичайно стійким та наполегливим як у житті, так і на роботі. Він завжди намагався стати кращим – вивчав англійську, відвідував конференції та семінари за напрямом його роботи, проходив професійні курси. Змалечку та у дорослому житті він дуже багато читав та слухав аудіокнижок. На його обличчі завжди була усмішка, друзі кажуть, він був душею компанії.

 

26 лютого 2022 року мобілізувався до лав 27-ї Печерської бригади Національної гвардії України. З перших днів повномасштабної війни брав участь у виконанні бойових завдань у Київській області (н.п. Бориспіль, Ясногородка, Колонщина, Гостомель).

 

Максим брав активну участь у виконанні бойових завдань проти відкритої збройної агресії російської федерації на сході України.

 

У квітні 2022 року брав активну участь у плануванні та проведенні оперативно-профілактичних заходів з організації та забезпечення несення бойової служби на постах та взводних опорних пунктах в м. Гостомель та м. Ірпінь, Київської області. Виконував службово-бойові завдання з проведення стабілізаційних заходів. Разом з підлеглим особовим складом забезпечував контрольно-пропускний режим з пропуску людей та транспорту з метою недопущення на територію населених пунктів та прилеглих територій озброєння, боєприпасів, вибухівки, виявлення та знищення диверсійно-розвідувальних груп противника, а також виявлення та затримання осіб, причетних до діяльності незаконних збройних формувань.

 

З 28 квітня 2022 року на виконання бойового розпорядження командувача НГУ брав участь у заходах із забезпечення національної безпеки в складі ОТУ «Суми». Перебуваючи в місті Харків лейтенант Максим Чумак організовував та забезпечував несення бойової служби на постах та взводних опорних пунктах з метою недопущення просування незаконних збройних формувань на територію, підконтрольну Україні, та стримування збройної агресії. Під час виконання бойових завдань особовий склад неодноразово потрапляв під обстріли ворожих військ, але не зважаючи на це гвардійці під керівництвом Максима займали бойові позиції, не даючи окупанту змоги атакувати позиції українських військових.

 

З листопада 2022 року виконував бойове завдання зі звільнення тимчасово окупованих територій Луганської області в районі населених пунктів Зарічне, Ямпіль.

 

2 січня 2023 року дві позиції ротної групи внаслідок ворожих масованих артилерійського та танкового обстрілів було знищено. Внаслідок чого п’ятьох бійців із групи лейтенанта Максима Чумака, який перебував з ними на позиціях, було поранено та евакуйовано. Максим та його бійці були змушені перейти на суміжні позиції батальйонної групи, залишивши за собою вогневий контроль сектору.

 

3 січня 2023 року Максим зранку зазнав поранення обличчя та контузії, однак відмовився від запропонованої йому евакуації, оскільки не міг, за його словами, залишити своїх бійців без командира. Після обіду того ж дня у супроводі солдата Калини лейтенант Чумак відправився до пункту тилового забезпечення, який знаходився на відстані кількох кілометрів на південь від лінії зіткнення у районі Серебрянського лісництва з метою отримання та доставлення бійцям спорядження та інших речей замість знищених на позиціях напередодні. На зворотному шляху пікап, на якому рухались лейтенант Максим Чумак та солдат Калина, потрапив під ворожий мінометний обстріл, внаслідок чого обидва захисники загинули.

 

Його побратими казали про нього так: “Чумак Максим «Дар» і Калина «Хасан» – два товариші, два побратими, офіцер і солдат, які довгий час виконували бойові завдання в Кременецькому лісі в надзвичайно тяжких умовах. Мені пощастило бути з вами останні три тижні вашого яскравого героїчного життя, і пройти не одну сотню кілометрів у лісі вздовж лінії фронту, ви знали і навчили мене всього: як виконати завдання і вижити. Та, на жаль, війна забирає найкращих у свої тенета. Дякую вам за все, що ви зробили для побратимів, які вас дуже-дуже поважали, і ніколи не сумнівались, що при будь-якій стрілянині, чи найсильнішому обстрілі арти, незважаючи ні на які ДРГ ворога, ви все одно дійдете до них. Не зважаючи на найсильнішу небезпеку, від вас линуло світлом, від вас світило сонцем, після спілкування з вами підіймався настрій. І часто дивувалися, що як же ви все-таки знову дійшли на передній край. І так кожен день, і так завжди… У солдатів переднього краю завжди росла впевнена стійкість до воєнної роботи, тому що ви несли незламність духу й волі до виконання бойового завдання…Такого рівня довіри і поваги, як до вас, я не бачив до цього на війні, ви були неймовірні, і ще при житті стали легендами фронтового лісу під Кремінною… Дякую за все, що ви зробили для України. Дякую долі, що мав Честь бути пліч-о-пліч зі справжніми Українськими Лицарями”.

 

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України №891/2022 від 27 грудня 2022 року молодший лейтенант Чумак Максим Вікторович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

 

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України №161/2023 від 17 березня 2023 року лейтенант Чумак Максим Вікторович нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).