Чуйко Володимир Іванович народився в селі Гірки, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області.

Володимир закінчив місцеву школу, а потім проходив строкову службу в прикордонних військах. Пізніше продовжив нести службу, але в лавах Національної поліції до 2012 року.

З початком вторгнення російської федерації на територію України, він став на захист Батьківщини та брав участь в антитерористичній операції в лавах ЗСУ. Після звільнення зі служби працював водієм.

За його досвід, справедливість та оптимізм побратими дали йому позивний «Стар», від слова «старий». Вони згадують про нього, як про людину, що любила дітей, книги, подорожувати, грати у футбол, а ще мав особливу приязнь до собак.

З першого дня повномасштабного вторгнення Володимир Чуйко добровільно мобілізувався до складу 25 бригади з охорони громадського порядку імені князя Аскольда Північного ОТО НГУ на посаду головного сержанта 1 патрульної роти 1 патрульного батальйону.

Після визволення Києва гвардієць виявив особисте бажання вступити до БТРГ 1 БРОП, з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації на сході нашої країни.

11.06.2022 року його разом з побратимами було направлено у службове відрядження до оперативно-тактичного угрупування «Донецьк» та «Лиман».

17 червня 2022 року о 08:00 під час виконання завдань з оборони від російської агресії визначених рубежів біля південно-східних околиць Сєвєродонецька, Луганської області у складі БТГр 1 БРОП Національної гвардії України головний сержант Чуйко Володимир Іванович перебував на спостережному посту в населеному пункті Метьолкіне, Сєвєродонецького району, Луганської області. 

Окупанти почали обстріл посту вогнем зі стрілецької зброї, гранатометів та ствольної артилерії. До основних позицій зі сторони противника виїхала самохідна артилерійська установка для враження укріплених районів міста.

Головний сержант Чуйко двічі вистрілив з гранатомета РПГ-7В в лобову та бокову частини установки, утім ворог зміг здійснити постріл у напрямку ведення вогню, внаслідок чого головний сержант Чуйко загинув. 

Здійснити евакуацію тіла не було можливості у зв’язку з інтенсивністю бойових дій. Пізніше, під час проведення пошукових дій, гвардійці знайшли тіла загиблих військовослужбовців та доставили на судово-медичну експертизу.

01.11.2023 за висновком експерта, було ідентифіковано тіло головного сержанта Чуйка Володимира Івановича, який з 17.06.2022 вважався таким, що зник безвісти під час ведення бойових дій.

Офіційною датою загибелі Володимира Івановича Чуйка визнано 21.11.2023 року.

У Володимира залишилися дружина, донька Марія та син Іван.