Бойчук Максим Олександрович народився 10 січня1989 року.

З початку повномасштабного наступу військ російської федерації 24 лютого 2022 року Максим Бойчук не зміг залишитись осторонь та з перших днів війни як волонтер допомагав силам оборони здійснювати відсіч російським загарбникам.

У 2023 році Максим Бойчук вирішив добровільно мобілізуватись до лав Державної прикордонної служби України, де проявив мужність, рішучість у протистоянні з ворогом, сумлінно виконував всі поставлені завдання із забезпечення територіальної цілісності України.

У 2024 році військовослужбовець виконував бойові завдання по обороні Донецької області, де тривали важкі бої, ворог застосовував велику кількість бронетехніки для атаки. 

З лютого 2024 року старший солдат Максим Бойчук з побратимами другої прикордонної комендатури швидкого реагування виконував бойові завдання із відсічі та стримування армії російської федерації в районі н.п. Курдюмівка Бахмутського району Донецької області.

В ніч з 26 на 27 лютого 2024 року військовослужбовець очолив евакуаційну групу, яка отримала бойове завдання евакуювати двох важкопоранених побратимів з вогневої позиції «Синиця» на спеціальному транспорті. Під час виконання поставлених задач прикордонник потрапив під щільний мінометний обстріл та на декілька протипіхотних мін. Не зважаючи на суттєві пошкодження евакуаційного транспорту, Максим Бойчук виконав бойове завдання, чим зберіг життя важко пораненим побратимам.

В ніч з 17 на 18 березня 2024 року старший солдат Максим Бойчук отримав бойове завдання провести евакуацію за допомогою квадроцикла важко пораненого бійця з вогневої позиції «Синиця». Під час виконання бойового завдання прикордонник неодноразово потрапляв під мінометний обстріл противника, а також застосування ударних безпілотних літальних апаратів. Не зважаючи на складність бойової обстановки, Максим Бойчук вміло провів евакуацію, чим забезпечив вчасне надання медичної допомоги пораненому побратиму.

21 березня 2024 року Максим Бойчук брав безпосередню участь у відбитті масованого ворожого штурму батальйонного району оборони другої прикордонної комендатури швидкого реагування, де проявив особливу мужність та героїзм. Штурм був успішно відбитий, ворог зазнав великих втрат.

За час перебування в зоні бойових дій здійснив більше двох десятків бойових виїздів на квадроциклі з метою евакуації важко поранених побратимів. У складних бойових ситуаціях під час безперервних обстрілів противником переднього краю оборони підрозділу, Максим Бойчук, проявляючи мужність, здійснював доставку провізії, боєприпасів та особовий склад на передові позиції, що забезпечило утримання важливих рубежів й надало можливість контратакувати, завдавши великих втрат противнику.

В ніч з 25 на 26 червня 2024 року бойове завдання щодо евакуації пораненого побратима з вогневої позиції «Синиця» стало для Максима Бойчука останнім. Противник завдав удар протитанковим ракетним комплексом по квадроциклу, на якому здійснював евакуацію прикордонник, в результаті отриманих травм старший солдат Максим Бойчук загинув.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший солдат Бойчук Максим Олександрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).