Василь народився 11 лютого 1988 року. У лавах ДСНС він обрав одну з найнебезпечніших професій – працював сапером-механіком відділення механізованого розмінування групи механізованого розмінування частини механізованого розмінування Міжрегіонального центру гуманітарного розмінування та швидкого реагування. Його щоденною місією було очищення української землі, щоб інші могли ходити нею без страху.

Василь був людиною рідкісної душі – щирим, добрим і надзвичайно працьовитим. Друзі та колеги знали: якщо Василь поруч, на нього можна покластися без вагань. Його відрізняли чесність, безмежне терпіння та особливе почуття гумору, яке ставало рятівним колом для побратимів навіть у найскладніші хвилини.

Трагедія сталася 11 червня 2025 року. Василь загинув поблизу селища Довгеньке Оскільської громади на Харківщині. Ворожий БпЛА поцілив у машину механізованого розмінування саме тоді, коли сапер проводив її технічне обслуговування. Він загинув на посту, піклуючись про техніку, яка рятує життя.

Для дружини Анни Василь був «справжнім майстром на всі руки». Його золоті руки допомагали всім: родині, друзям, сусідам. Він ніколи не відмовляв, завжди знаходив час, щоб підтримати чи просто вислухати. Найбільшою ж цінністю для Василя була його сім’я. Він обожнював активний відпочинок на природі, риболовлю, а особливо – спільні вихідні з рідними. З неймовірною ніжністю Василь ставився до маленької донечки: виконував усі її бажання, разом із нею майстрував та грався, будуючи плани на щасливе майбутнє.

Колега та близький друг Сергій Овчарук згадує Василя як брата по службі: «Ми разом виходили на виклики, разом ризикували, разом мовчали там, де слова були зайвими. Він завжди був першим, хто йшов уперед. Зовні спокійний, але зі сталевим стрижнем всередині. Його голос додавав впевненості, а щира усмішка знімала втому після найважчого дня. Він був воїном із великим серцем».

Василь Белінський залишив по собі глибокий слід любові та мудрості. Він був опорою для своєї родини та взірцем для побратимів. Ми втратили колегу, але здобули вічний приклад відваги. Поки ми продовжуємо його справу – він залишається в строю.

У Василя залишилися батько, дружина та маленька донька.

Світла пам’ять Герою. Назавжди в наших серцях.