Андрій Бахтов
9 травня 1975, Казахстан, Кустанайська, Урицький, с. Тимирязівка
10 серпня 2022, Україна, Донецька, Бахмутський, Зайцеве

Андрій Григорович народився 9 травня 1975 року в селі Тимирязівка, Урицького району Кустанайської області. Навчався в Новосільській середній школі Ярмолинецького району має 2 вищі освіти – у 1996 році закінчив Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут з відзнакою, у 2000 році Хмельницький національний університет, факультет «Практичної психології», спеціальність «Психолог». В 1996 році працював вчителем фізичного виховання в селі Пасічна Ярмолинецького району на Хмельниччині. У червні 1996 року призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив в десантних військах. У 2000, 2003, 2005 рр. пройшов курси підвищення кваліфікації на базі Національної академії внутрішніх справ з психологічного забезпечення спецпідрозділів МВС (з відзнакою). 2006-2007рр. - спеціальний миротворчий центр МВС України в Косово (Югославія) офіцер штабу, психолог. 1999-2010 рр. – спецпідрозділ міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС в Хмельницькій області, посада заступник командира роти, інспектор з бойової спеціальної підготовки, старший психолог. Був учасником бойових дій на сході країни та багатьох миротворчих операцій.
Практичний службовий та бойовий досвід здобував у аеромобільних військах ЗСУ, підрозділах спеціального призначення системи МВС, спеціальному миротворчому підрозділі ООН.
Після анексії росіянами Криму, Тихий разом із побратимами із миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону «Миротворець», став заступником командира — Андрія Тетерука, а після обрання командира до Верховної Ради фактично очолив батальйон МВС «Миротворець».
Звільняв Слов'янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк (кол. Новгородське). У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську, кілька днів пішки добирався до своїх після розстрілу росіянами колони в «зеленому коридорі». За високі показники службової діяльності та проведення спільних операцій нагороджений 24 державними нагородами, відзнаками та медалями системи МВС України, Національної Гвардії, ООН, країн учасників НАТО та ін.
Стаж служби в органах внутрішніх справ 12 років, мав спеціальне звання «підполковник поліції». З травня 2016 року обіймав посаду провідного фахівця кафедри військової підготовки Національної академії внутрішніх справ, з вересня 2018 року старшого викладача кафедри, а з листопада 2021 року призначений посаду завідувача кафедри військової підготовки НАВС.
Науково-педагогічну роботу успішно поєднував з науково-дослідницькою діяльністю. Працював над кандидатською дисертацію на тему: «Психологічна готовність поліцейського до виконання службових обов’язків». Постійно працював над опануванням теоретичних знань та практичного досвіду, які ефективно впроваджував в освітній процес під час проведення занять з навчальних дисциплін «Військова психологія», «Соціальна психологія», «Основи морально-психологічного забезпечення», «Вогнева підготовка», «Тактична медицина», «Організація виховної роботи в бойових умовах». Велику увагу приділяв військово-патріотичному вихованню молоді, а також вносив великий вклад в розбудову матеріально-технічної бази та наглядної агітації кафедри військової підготовки.
За період роботи в академії характеризувався позитивно, мав аналітичний склад розуму, стресостійкість, відмінні комунікативні здібності, чесність, порядність, відповідальність, цілеспрямованість. До виконання своїх функціональних обов’язків ставився сумлінно. 4 лютого 2022 року разом із кількома своїми студентами записався в Києві до ТрО. У травні в складі батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ вирушив на схід. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Пізніше підрозділ перекинули під Зайцеве.
Не зважаючи на те що свого часу дослужився до звання підполковника, на фронті воював у званні молодшого сержанта. Незадовго до загибелі на прохання бійців став командиром 6-ї роти.
10 серпня 2022 року провів свій останній бій коли противник намагався захопити українські позиції.
Рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року Андрію Бахтову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» за видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою.
Указом Президента України від 10.10.2015 № 575/2015 за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків, відзначений медаллю «За військову службу Україні».
Державні нагороди
Медаль «За військову службу Україні»
посилання
Додаткові файли

Андрій Бахтов
9 травня 1975, Казахстан, Кустанайська, Урицький, с. Тимирязівка
10 серпня 2022, Україна, Донецька, Бахмутський, Зайцеве
Андрій Григорович народився 9 травня 1975 року в селі Тимирязівка, Урицького району Кустанайської області. Навчався в Новосільській середній школі Ярмолинецького району має 2 вищі освіти – у 1996 році закінчив Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут з відзнакою, у 2000 році Хмельницький національний університет, факультет «Практичної психології», спеціальність «Психолог». В 1996 році працював вчителем фізичного виховання в селі Пасічна Ярмолинецького району на Хмельниччині. У червні 1996 року призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив в десантних військах. У 2000, 2003, 2005 рр. пройшов курси підвищення кваліфікації на базі Національної академії внутрішніх справ з психологічного забезпечення спецпідрозділів МВС (з відзнакою). 2006-2007рр. - спеціальний миротворчий центр МВС України в Косово (Югославія) офіцер штабу, психолог. 1999-2010 рр. – спецпідрозділ міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС в Хмельницькій області, посада заступник командира роти, інспектор з бойової спеціальної підготовки, старший психолог. Був учасником бойових дій на сході країни та багатьох миротворчих операцій.
Практичний службовий та бойовий досвід здобував у аеромобільних військах ЗСУ, підрозділах спеціального призначення системи МВС, спеціальному миротворчому підрозділі ООН.
Після анексії росіянами Криму, Тихий разом із побратимами із миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону «Миротворець», став заступником командира — Андрія Тетерука, а після обрання командира до Верховної Ради фактично очолив батальйон МВС «Миротворець».
Звільняв Слов'янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк (кол. Новгородське). У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську, кілька днів пішки добирався до своїх після розстрілу росіянами колони в «зеленому коридорі». За високі показники службової діяльності та проведення спільних операцій нагороджений 24 державними нагородами, відзнаками та медалями системи МВС України, Національної Гвардії, ООН, країн учасників НАТО та ін.
Стаж служби в органах внутрішніх справ 12 років, мав спеціальне звання «підполковник поліції». З травня 2016 року обіймав посаду провідного фахівця кафедри військової підготовки Національної академії внутрішніх справ, з вересня 2018 року старшого викладача кафедри, а з листопада 2021 року призначений посаду завідувача кафедри військової підготовки НАВС.
Науково-педагогічну роботу успішно поєднував з науково-дослідницькою діяльністю. Працював над кандидатською дисертацію на тему: «Психологічна готовність поліцейського до виконання службових обов’язків». Постійно працював над опануванням теоретичних знань та практичного досвіду, які ефективно впроваджував в освітній процес під час проведення занять з навчальних дисциплін «Військова психологія», «Соціальна психологія», «Основи морально-психологічного забезпечення», «Вогнева підготовка», «Тактична медицина», «Організація виховної роботи в бойових умовах». Велику увагу приділяв військово-патріотичному вихованню молоді, а також вносив великий вклад в розбудову матеріально-технічної бази та наглядної агітації кафедри військової підготовки.
За період роботи в академії характеризувався позитивно, мав аналітичний склад розуму, стресостійкість, відмінні комунікативні здібності, чесність, порядність, відповідальність, цілеспрямованість. До виконання своїх функціональних обов’язків ставився сумлінно. 4 лютого 2022 року разом із кількома своїми студентами записався в Києві до ТрО. У травні в складі батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ вирушив на схід. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Пізніше підрозділ перекинули під Зайцеве.
Не зважаючи на те що свого часу дослужився до звання підполковника, на фронті воював у званні молодшого сержанта. Незадовго до загибелі на прохання бійців став командиром 6-ї роти.
10 серпня 2022 року провів свій останній бій коли противник намагався захопити українські позиції.
Рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року Андрію Бахтову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» за видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою.
Указом Президента України від 10.10.2015 № 575/2015 за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків, відзначений медаллю «За військову службу Україні».
Державні нагороди
Медаль «За військову службу Україні»
Ви можете вшанувати героя, залишивши тут свій коментар
Звертаємо вашу увагу, що максимальний розмір файлу 10 МБ