Атаманюк Михайло Олексійович народився в селі Кінашів що на Прикарпатті у сім'ї робітників. Мати-Марія Михайлівна працювала на  будівництві, батько-Олексій Олексійович - бригадиром на Бурштинській ТЕС. У сім'ї зростало ще двоє дітей. Старший син - Петро та молодша донька Галина.

Діти допомагали батькам по господарству, роботи в селі завжди багато. Напевно вже тоді у Михайла Олексійовича появилась любов до рідної землі.

Після закінчення школи (8класів), продовжив навчання у профтехучилищі номер 6 м. Калуш де отримав професію слюсар по контрольно -вимірювальних приладах і автоматиці. Далі була служба у Радянській армії Згодом присяга на вірність Українському народу.

Восени 1995р., Михайло одружився, у шлюбі народилося двоє дітей: син Андрій та донька Анастасія.

Це був люблячий батько, гарний господар,відповідальний працівник, щирий сусід, "душа компанії" усіх святкувань.

Працював слюсарем 5 розряду на Бурштинській ТЕС.

На другий день війни вже був у Галицькому воєнкоматі. З січня по квітень захищав нашу країну під н. п Спірне. Після ротації воював на Запоріжському напрямку.

"Або ми напишемо нашу історію, або її напишуть замість нас! І третього не дано" - ці слова він написав на бойовому прапорі. Разом зі своїми побратимами він творив нашу новітню історію незламної України.

Збудував будинок, посадив сад, виростив сина - виконав закон справжнього чоловіка, захищав рідну землю - виконав обов'язок перед своїм народом.

Загинув Михайло Олексійович 4 вересня 2023 року  під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопрокопівка Пологівського району Запорізької області в результаті мінометного обстрілу отримав поранення не сумісні з життям.

Похований Михайло Олексійович  13 вересня 2023 року на кладовищі с. Кінашів Галицький р-н Івано-Франківська область.