Спецпризначенець Віталій Антощук загинув, виконуючи бойові завдання на Запоріжжі

Життя 33-річного вінницького КОРДівця трагічно обірвалося наприкінці травня, коли він разом з побратимами з підрозділу «Сафарі» захищав Україну від російської орди. Що таке війна Віталій знав з власного досвіду, адже ще з 2014 року неодноразово брав участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей.

Віталій Антощук народився та жив у Вінниці. По закінченню університету вступив до лав Збройних сил України. Службу хлопець проходив в окремому батальйоні морської піхоти десантно- штурмової роти. Саме у цей період він зрозумів, що хоче, аби його майбутня професія була пов’язана з  правоохоронною діяльністю. Сміливий та витривалий, хоробрий та справедливий - у нього були всі якості бійця та захисника. І його мрія стала реальністю.

Спочатку він проходив службу у спеціальній роті групи затримання батальйону міліції охорони, згодом у роті мiлiцiї громадської безпеки особливого призначення, а в 2018 році призначений на посаду стаpшого iнспектора з особливих доручень 1-го вiддiлу з проведення спецiальних операцiй (штурмового) управлiння «Корпус оперативно-раптової дiї» Головного управлiння Національної поліції у Вінницькій області.

«Я завжди хвилювалася за нього, навіть у мирний час, адже його робота – це суцільний ризик, - каже про свого коханого дружина Юлія. Але як би складно та важко не було Віталій завжди знаходив у всьому позитив. У нього було стільки енергії та сили, що іноді здавалося - він заряджає нею і всіх оточуючих».

Віталій Антощук був не лише мужнім та відважним бійцем, а й людиною з тонкою музичною душею. Окрім спорту, яким хлопець почав займатися ще з дитинства, він писав вірші, які накладав на музику та сам виконував. Свої перші музичні твори він присвятив дружині та їх коханню.

Як розповідає Юлія, чоловік постійно робив їй сюрпризи у вигляді записок з віршованими рядками. Він залишав їх у квартирі, аби вона побачила. Прочитавши, Юлія складала їх у коробку, яку вони час від часу діставали, перечитували та згадували спільні приємні моменти.

Окрім мрії бути поліцейським – спецпризначинцем, у Віталія була ще одна – мати доньку. Коли Аліса народилася у їх сім’ї він весь вільний час проводив з нею. З роками тато навчав дівчинку дотримуватися життєвих принципів, які за його переконаннями людина не повинна порушувати за будь – яких обставин.

«Мамо не хвилюйся, - каже зараз 5–річна Аліса своїй мамі, - ми будемо і далі жити, як тато навчав». «Ми завжди називали його Антошка, - розповідає колега Віталія. – Він ніколи не ображався. Нам не вистачає його жартів. Він завжди вмів підняти бойовий дух».

У колективі Віталія згадують не лише як колегу, а в першу чергу, як друга та побратима, який завжди подасть руку допомоги. Під час виїздів та робочих відряджень на нього завжди можна було покластись, у ньому були впевнені на усі сто відсотків.

З березня Віталій у складі зведеного підрозділу Національної поліції України «Сафарі» брав участь у зачистці звільнених від окупантів населених пунктів, а також виконував інші бойові завдання, пов’язані з відсіччю збройній агресії російської федерації.

22 травня під час виконання бойового завдання боєць трагічно загинув під час ракетного обстрілу у Запорізькій області.

Колеги, рідні та друзі пам’ятатимуть Віталія як відважного, сміливого бійця з тонкою душею музиканта.

За сумлінне ставлення до виконання службових обов’язків, рішучість і відвагу, професіоналізм, ініціативу та наполегливість, відданість справі охорони прав і свобод громадян, бездоганне служіння українському народові Віталій Антощук нагороджений відзнакою «За участь в АТО». В травні 2022 за високий професіоналізм та відданість службі йому достроково присвоєно звання «капітан поліції». Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам’яті!

Посмертну нагороду Героя - орден «За мужність» ІІІ ступеня - отримали його дружина Юлія та батьки Геннадій Всеволодович і Надія Григорівна.