Він народився у Донецьку, але справжнім другим рідним містом для нього став Маріуполь. Саме тут він зробив три найважливіших своїх життєвих вибори — обрав свій шлях як військового, знайшов кохану дружину і став моряком. Море стало своєрідною пристрастю Михайла.

Після декількох років роботи у цивільному флоті, Михайло у 2016 році пішов служити у Морську охорону ДПСУ. Спочатку був мотористом на катері типу «Калкан», потім став командиром катера UMS-1000. І тут йому став у пригоді досвід з цивільного періоду.

Під час оборони Маріуполя Михайло Антонов брав участь у боях на позиціях у різних районах міста. 8 березня йому вдалося ненадовго побачити дружину, привезти їжу й воду. Однак та зустріч була для них останньою.

Наприкінці березня позиція в районі ДОСААФу, на якій знаходився Михайло, опинилася під сильним обстрілом із танків. Михайло дістав тяжкі поранення. Попри складні умови і щільний ворожий вогонь, побратими змогли евакуювати його у польовий шпиталь.

31 березня Михайла Антонова та інших тяжкопоранених евакуювали з Маріуполя гелікоптером Мі-8. На жаль, під час цієї операції окупанти уразили цей гелікоптер.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі указом Президента України Михайло Антонов був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Вічна пам'ять і шана справжньому Герою, який гідно й сміливо захищав Україну!