Тимофій Вікторович приєднався до добровольчого батальйону «Свобода» з перших днів повномасштабного вторгнення російських загарбників. Здобував досвід у бою, захищаючи місто Ірпінь. Після звільнення Київщини від московської орди, не зміг залишитись осторонь і разом із побратимами мобілізувався до Національної Гвардії.

 

У складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука відправився на Луганщину. Мужньо тримав оборону Рубіжного, відчайдушно захищав Сєвєродонецьк, де, 24 травня у запеклому бою з окупантами, здобув вічне життя.

 

У мирному житті Тимофій був професійним кухарем. Побратими згадують, як він під обстрілами готував для всіх їжу, коли ще тривали бої за Ірпінь.

 

На війні Тимофій став медиком. Був дуже уважним до своїх побратимів, чуйним, небайдужим до проблем бойових друзів. Світла і чесна людина, вірний друг і відважний воїн.

 

За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові Указом Президента України № 29/2023 від 24 січня 2023 року солдат Аніканов Тимофій Вікторович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).