Пішов на фронт добровольцем: поліцейський Петро Андрійченко загинув на війні з російськими загарбниками

Відкритий, чуйний, життєрадісний. Світла людина, патріот – таким залишиться він у нашій пам’яті. Коли почалася російська агресія у 2014 році на сході України – Петро Андрійченко добровольцем вирушив захищати Україну від російських загарбників. З початком повномасштабного вторгнення росії поліцейський знову одним з перших став на захист країни. 42-річний поліцейський загинув 27 липня на Донеччині.

Петро Андрійченко народився 11 червня 1980 року у Царичанському районі. У лютому 2002 року став курсантом Криворізького училища професійної підготовки працівників міліції, потім працював в підрозділі забезпечення Царичанського районного відділу міліції. З 2021 року - помічник чергового чергової частини відділення поліції № 11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Мав 20-річний стаж роботи в органах внутрішніх справ.

Дружина Марія Андрійченко ділиться спогадами про загиблого чоловіка: «Ми познайомилися в школі та одразу сподобалися один одному. Петро тоді сказав: «Це моя кохана». Щоб побачитися, він щодня приїздив до мене із сусіднього села. Декілька років зустрічалися, а у 2003 році – одружилися. Вже через два роки в нашій родині народився синочок – Євген». Жінка розповіла, що Петро завжди був дбайливим та уважним чоловіком. Для своєї родини він робив все з любов'ю, проводив багато часу у сімейному колі. Завжди ніс відповідальність за дружину з сином, яка проявлялася в постійній опіці та турботі. Свята вони зустрічали разом, по-сімейному – у теплому родинному колі.

Дружина завжди чекала з роботи та підтримувала свого чоловіка. Марія розповіла, що на роботі Петро був відповідальним та серйозним, а коли повертався додому і знімав поліцейську форму – ставав уважним, люблячим та дбайливим чоловіком. «Це тяжка втрата для нашої родини, ми з сином важко переживаємо її… Вдень допомагає забутися робота, а ввечері стає сумно. Нам так його не вистачає… Син завжди поряд, підтримує та оберігає мене, а я підтримую його» - розповіла Марія.

Вона додала, що з 2014 року її чоловік брав участь в антитерористичній операції та захищав цілісність України. У 2022 році, коли почалося повномасштабне російське вторгнення, він без сумнівів знову став на захист Батьківщини.

У спогадах сина Євгена батько назавжди залишиться головним наставником, щирим другом та прикладом справжнього чоловіка: «З будь-якими труднощами я звертався до батька. Він завжди знаходив потрібні слова та давав слушні поради. З дитинства привчав мене до спорту та хотів, щоб я здобув медичну освіту. Його настанови я виконав». Зараз Євген навчається за медичним фахом у вищому закладі освіти в місті Полтава. Він пишається батьком, який став для нього прикладом справжнього Героя, який поклав своє життя за Україну в боротьбі проти російського окупанта. Євген доглядає за хом’яком, який був домашнім улюбленцем – батько придбав його на початку війни та назвав Байрактаром.

Колега загиблого Євген Манзюк розказав, що познайомився з Петром Івановичем з перших днів служби в поліції смт Царичанка. «Він – приклад для наслідування. Відповідальний, врівноважений та мужній. В роботі та в житті приймав правильні та справедливі рішення. Коли почалася повномасштабна війна, Петро одним з перших поїхав захищати свою країну від ворогів. Патріот своєї країни, справжній поліцейський та герой», - поділився він.

Колега загиблого Євгеній Мосуренко згадує про Петра Андрійченка як про відкриту, життєрадісну, світлу та чесну людину. «Він ніколи не зупинявся на пів шляху, в роботі завжди робив так, як правильно. До колег ставився із душею. До Петра можна було завжди звернутися з будь-якою проблемою і він нікому не відмовить. Ми дослухалися його порад, любили та поважали його. Він був щирим та добрим, як у житті, так і на службі. Нам дуже не вистачає нашого друга та колеги…», із сумом пригадує колега загиблого. 

Указом Президента України Петро Андрійченко нагороджено медаллю "Захиснику Вітчизни" (посмертно).

Вічна пам'ять Герою!