Артем народився 20 серпня 1994 року в Полтаві, дитинство його було не безхмарне, проте щасливе. Коли хлопчику виповнилося чотири роки, батьки розлучилися, тож у його вихованні матері допомагали бабуся та дідусь. Закінчивши дев’ять класів загальноосвітньої школи, Артем вступив до місцевого професійно-технічного училища № 23, яке закінчив у червні 2013 року, потім працював за набутою спеціальністю, газозварювальником на одному з підприємств Полтави. Змалечку Артем був ініціативним та дуже енергійним хлопчиком, якому важко було всидіти на одному місці. Вже дорослим, він завжди був готовим простягнути руку допомоги. Пропрацювавши деякий час на підприємстві, Артем був призваний на строкову службу. Військова справа добре давалася йому, тож юнак вирішив пов’язати з нею своє життя, і в червні 2021 року уклав контракт про проходження служби у гостомельській бригаді НГУ. Близько дев’яти місяців гвардієць опановував посаду старшого кулеметника та прагнув стати на захист нашої держави в районі проведення операції Об’єднаних сил, де міг би використати набуті знання та навички.

23 лютого 2022 року у зв’язку з напруженою оперативною обстановкою напередодні широкомасштабного вторгнення військ рф на територію України військовий оперативний резерв бригади було терміново передислоковано на Луганщину.

24 лютого у складі батальйонно-тактичної групи старший солдат Амелін приступив до виконання бойового завдання в одному з найбільш небезпечних районів ООС — на околицях смт Трьохізбенки Щастинського району. Об 11:35 26 лютого гвардійці зафіксували наближення до зруйнованого мосту через річку Сіверський Донець великої колони ворожої бронетехніки — загалом у ній було нараховано 16 танків Т-72 та дві бойові машини піхоти. З метою прориву лінії оборони окупанти розпочали жорстокий обстріл гвардійських позицій, застосувавши великокаліберні кулемети, міномети, гранатомети, скорострільні зенітні гармати. Ціною надлюдських зусиль, неабиякої військової майстерності та звитяги нашим хлопцям на чолі зі старшим батальйонної тактичної групи, заступником командира бригади підполковником Артемом Ілюхіним вдалося три години стримувати наступ російсько-окупаційних військ. Це дало можливість особовому складу 42-го мотопіхотного батальйону 57-ї бригади та 79-ї десантно-штурмової бригади Збройних Сил України відійти на запасні позиції в районі міста Сєвєродонецька. Далі підполковник Ілюхін вивів своїх підлеглих з оточення, передислокував бойову техніку та здійснив евакуацію поранених, серед яких був і старший солдат Артем Амелін. У тому страшному бою Артем показав себе справжнім лицарем. Коли ворог уже був у небезпечній близькості до гвардійських позицій, він під обстрілом спромігся дістатися до станкового протитанкового гранатомета й попри те, що у нього вже був пошкоджений оптичний приціл, влучним пострілом поцілив у башту російського танка, заклинивши її. Застосовуючи щільний вогонь 82-мм мінометів, ворог почав розгортати свою колону у бойовий порядок. Один з танків прорвався на спостережні пости, де намагався розчавити гвардійців, які відходили на запасні вогневі позиції. Старший солдат Амелін підповз до ворожої машини та одну за одною метнув у неї дві протитанкові гранати, підбивши танк. При цьому боєць дістав осколкове поранення, та попри біль продовжив прикривати відхід і перегрупування своїх однополчан. Згодом неподалік вдарили нові рашистські снаряди й Артем дістав множинні осколкові поранення. Побратими одразу надали йому домедичну допомогу й навіть довезли живим до шпиталю, але під час проведення реанімаційних заходів серце гвардійця зупинилося.

За мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 167/2022 від 25 березня 2022 року старшому солдату Амеліну Артему Андрійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).